Я ніколи не думала, що мене застане війна. У перший день бойових дій не могла повірити. Наступного дня я виїхала з села. Я виїхала до доньки, мій чоловік залишався в Василівці, не хотів залишати будинок. Він погано чує, пережив страшні події. Були обстріли, чоловік виживав без води та світла. Не було ліків, я передавала через волонтерів. Коли не стало зв’язку з Василівкою, я злякалась за чоловіка. Потім він виїхав з сусідкою. Зараз залишається поряд зі мною у Запоріжжі. Я чекаю на мир. Мій син захищає країну, дуже за нього хвилююсь.