У перший день війни я зателефонувала сину в Харків. Він там навчався. Я залишалась у Слов’янську. У місті зачинили аптеки та магазини. Мій батько потребував лікування. Медикаменти я замовляла з Дніпропетровської області.
Слов’янськ постійно обстрілюють. Мій чоловік отримав поранення під час прильоту снаряду. Зараз чоловік має інвалідність та не може працювати.
Мене приємно вразило, що люди завжди допомагали, коли я просила про допомогу. Також не відмовляли лікарі.
Мої батько, бабуся та свекруха померли протягом трьох місяців. Вони не витримали цього напруження.
Я б хотіла, щоб мої діти росли без війни. Виявляється, головне – це мирне небо.