У Краматорську в перший день уже гупали. Ми не виїжджали. У мене чоловік хворий. Ми постійно в будинку, бо він не спуститься у сховище. Сидимо в квартирі. 

Гуманітарну допомогу нам давали, нам ще пенсію платять, можна щось купити. Ми майже в центрі Краматорська живемо. 

Чуємо, як гупає, але що буде, те й буде. Особливо нема що розповідати. Погані тут справи, і коли все закінчиться – не знаємо. 

Звісно, дуже страшно, тому на психіку тисне. Не знаю, коли вже та війна закінчиться. Це питання треба поставити тим, хто нагорі.