Я жила у Василівці. В перший день війни мені подзвонили діти з Запоріжжя і сказали, що почалося вторгнення. Через декілька днів місто окупували. Не було води та світла. Залишався тільки газ. Я з чоловіком сиділа в підвалі майже весь час, бо стріляли дуже сильно. В наш будинок прилетів снаряд на виліт, в моїй квартирі посипались вікна. 

Аптеки у місті не працювали, а у мене з чоловіком - хронічні захворювання. Ми потребували медикаментів кожного дня. Через це нам довелося евакуюватись. Нас вивезли сусіди. 

Зараз живемо в Запоріжжі. Я чекаю на перемогу України. Майбутнє я бачу мирним та світлим.