Я медичний працівник. У перший день війни я збиралась на роботу, але вирішила затриматись. Пізніше я побачила колону росіян, яка пересувалась моїм селом. А далі сім місяців я жила в окупації. Обстановка була складною. Мені було дуже страшно, але росіяни особисто мою родину не чіпали. Був обшук один раз. 

Коли ЗСУ визволяли село, я з родиною виїжджала до Кривого Рогу. Потім я повернулась додому, і коли побачила наших хлопців військових, у мене сльози були на очах. 

Мій будинок зруйнований війною. Сподіваюсь його відновити, але найголовніше для мене, аби повернувся мій син, який сьогодні захищає нашу країну.