У місті почалися обстріли. Не було світла, газу і води. Видавали гуманітарну допомогу. Її було багато. Потім почалася окупація. Росіяни швидко взяли місто. Було страшно, і я зрозуміла, що потрібно їхати. Я поїхала до Київської області.

Поховала маму та поїхала. Забрала з собою батька. Дорога була важкою, багато машин, багато людей, всі кудись їхали. Я вірила, що це ненадовго. 

Зараз мій будинок зруйнований. Залишилися тільки спогади і надія на краще. Я чекаю миру і мрію, що колись можна буде повернутися додому без страху.