У перший день війни я виїхала до бабусі з дідусем. На блокпостах стояли росіяни. Я сказала, що мені потрібно з дітьми в лікарню - і нас випустили. Мені було дуже страшно.

Мене шокувало, що з маленькими дітьми треба переїжджати. Для них потрібен затишок, але через постійні переїзди доводиться постійно змінювати обстановку.

Через місяць після окупації рідного села я дізналась, що мій будинок зруйнований. Поки я майбутнього не бачу. Чекаю на закінчення війни.