Я не очікувала, що росіяни на нас нападуть. Після початку обстрілів Оріхова моє життя зупинилось. Десять місяців я прожила під бомбардуваннями. Продуктами допомагали волонтери. Світла і води не було. Тотальна гуманітарна катастрофа. 

Коли у мій будинок був прильот, виїхала, у чому стояла. Зараз живу в Запоріжжі у гуртожитку. Хворію, пенсії на ліки не вистачає.

Що буде далі, я не знаю. Відновити будинок самотужки я не зможу, навіть коли війна скінчиться. Тож як мені жити далі, я не знаю.