Я жила в Маріуполі. Коли почались обстріли, була шокована. Місяць я просиділа в підвалі, спала на підлозі. На вулиці було дуже холодно. 

Не було продуктів, води та газу. Доводилось пити по декілька ковтків на добу, щоб не померти від спраги.  Снарядами вбивало людей на вулицях, бо росіяни скидали авіабомби на житлові будинки. 

Мій будинок розбомбили. Виїхати мені допомогла знайома, яка випадково дізналась, що я сиджу під обстрілами. Вона знайшла транспорт та евакуювала мене та моїх дітей у Бердянськ. 

Зараз я живу в Рівненькій області. Чекаю закінчення війни.