Після початку війни я з онуком жила у погребі. Обстріли були дуже сильними. Не було води, світла і газу. Моя донька постійно перебувала на роботі - вона працює медиком. Після того, як онук захворів на бронхіт, я вирішила виїжджати. Через три тижні ми повернулись додому. Потім снаряд прилетів поряд з моїм будинком у військову частину. У будинку вилетіли вікна й тріснули стіни.
Мій зять загинув, захищаючи країну. Онук досі не вірить, що батька немає. Чекає на його повернення.
Я сподіваюсь, що онук житиме у мирі. Чекаю лише на завершення війни.
