Війна застала мене вдома. Перший день війни я добре пам’ятаю. Наші хлопці прийшли в село і почали копати окопи. Потім почалися обстріли, мій будинок пошкодили, і ми виїхали до Запоріжжя.

Я їхав своїм транспортом. Дорога була нормальна, пощастило доїхати без пригод.

Найбільше мене шокує сама війна. 

Жили люди звичайним життям, а тут — обстріли і руйнування. 

Моє село зараз не окуповане, але всього за сім кілометрів - лінія фронту. Коли закінчиться війна, я не знаю. Думаю, це залежить від тих, хто її почав.

Найбільше хочу, щоб війна скінчилася і я зміг повернутися додому. Хочу, щоб менше гинули наші солдати і мирні люди. Напевно, про це мріє кожен українець.