Я жила в Кураховому, де обстріли стали частиною нашого повсякденного життя. Без води та електрики виживати ставало все важче. Гуманітарна допомога надходила постійно. Це і рятувало. 

Мій будинок, який я так любила і який зберігав стільки спогадів, був зруйнований. Коли стало зовсім небезпечно, за допомогою волонтерів ми з сином змогли виїхати до Німеччини

Особливо боляче було залишити вдома собаку і котів. На жаль, всі вони загинули.

Зараз я живу надією на мир і спокій. Дуже хочу повернутися в Україну, в своє рідне місто.