Токмак окупували. Люди виживали без їжі і води. Така ж ситуація була й у мене. Я не бачила хліба декілька тижнів. У Токмаку продавали продукти, але дуже дорого. Всі заощадження я витратила на свій прожиток. Все, що у мене було, я віддавала мешканцям Маріуполя, які евакуювались з міста. 

Я ховалась у підвалі сусідів, бо у моїй родині є військові. Мою маму росіяни забирали на допити. 

Я з донькою виїхала з перевізником. Зараз живу в Запоріжжі. Моя мама залишається в Токмаку, бо там живе моя хвора бабуся. Мій батько зник безвісти. Я хочу його знайти та нормально поховати. 

Я дуже хочу додому,  тому і залишаюсь у Запоріжжі, аби будь-якої миті поїхати назад.