Анастасія знайшла загиблого батька лише через два дні

Наша сім’я: я, чоловік і троє дітей. Ми жили в Оріхівському районі, працювали. Діти до школи ходили. Після 24 лютого моя фірма зачинилася, роботу я втратила.

Через тиждень від початку війни у наше село почали прилітати снаряди. В березні ми виїхали у Запоріжжя, жили в квартирі сестри. Сподівались, що повернемось додому скоро, але Запоріжжя почали обстрілювати ракетами і нам довелось поїхати у Німеччину. Там працює мати чоловіка.  

Вдома до початку тяжких обстрілів нам всього вистачало. Світла не було, та у нас був газ у балоні. Воду ми кожного місяця привозили в басейн, бо у нас і так немає централізованого водопостачання.

Мій батько підірвався на міні на КАМАЗі. Він загинув, а ми знайшли його лише через два дні.

Шокує те, що росіяни знають, що в селі живуть тільки мирні люди і все одно стріляють.