Два тижні в Маріуполі я жила в підвалі під обстрілами. Харчувалась запасами їжі, які були. У Маріуполі гинуло багато людей, мій дядя загинув від авіаудару. Через відсутність опалення та суцільний холод я захворіла на запалення легень. Після цього моя мама сказала, що ми виїжджаємо назавжди. З собою я взяла найнеобхідніші речі та хом’ячків. Я виїжджала з мамою, бабусею та сестрою-інвалідом.

Мій батько – моряк. Під час повномасштабного вторгнення він перебував у рейсі. Ми довго не могли з ним вийти на зв'язок, тому він думав, що нас вже немає в живих.

Зараз я живу в Чернівцях та навчаюсь на медикиню. Я хочу мати опору у майбутньому та знати, що все буде добре, тому я дуже чекаю на завершення війни.