Я жила в Маріуполі. У перший день війни мені зателефонувала сестра та повідомила про обстріли у місті. Я схопила документи та побігла до мами. У магазині купила воду і продукти. Брала все, що було на полицях. У черзі стояла декілька годин. 

Місяць ми з мамою прожили під обстрілами. Ми вижили дивом, бо обстріли були дуже сильні. Я ходила додому митися, поки був газ. Потім не стало і газу. 

Їжу ми готували на вулиці. Вдома дотримувались правила двох стін, але я розуміла, що це не врятує від прямого влучання. Тому ми з мамою пішли до сусідів на перший поверх. Там прожили до кінця березня, а потім виїхали. 

Зараз я живу в Ужгороді. Чекаю лише на мир та повернення до Маріуполя.