У перший день війни я побачила російські танки. Почались обстріли, з боку Луганська летіли ракети. Прильот був у мій город, коли я сиділа в погребі. Після цього я пішла в укриття школи. Там прожила місяць, могла хоч спати вночі. Світла та газу не було. Довелось виїхати з міста, бо росіяни наближались щодня.

Зараз я живу в Павлограді. Мої рідні роз’їхались по країні. Сусіди загинули в Кремінній, мій будинок поки що цілий. Я дуже хочу повернутись додому після визволення Донбасу.