Я жила у селищі на кордоні з Білгородською областю. У нас було все, будинок був з усіма зручностями. Але довелося сидіти в погребі місяць - через нас літали снаряди на Харків. Коли жити вдома було вже неможливо, нас вивезли волонтери. Не було ні світла, ні води, ні газу. І ось вже рік ми живемо у Полтаві.
Наш будинок вдома уцілів, але повертатись туди небезпечно. В Полтаві живемо у гуртожитку. Дуже хочу у рідне селище.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.