Бершанська Поліна, 10 клас, Гірський ліцей Гірської міської територіальної громади Сєвєродонецького району Луганської області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Івасютіна Наталія  Анатоліївна 

«1000 днів війни. Мій шлях»

1000 днів війни… Коли замислюєшся над цим числом, воно вражає своєю величезною тривалістю. Війна відбирає у людини можливість жити спокійним і щасливим життям. Для кожного, хто зіштовхується з нею, війна залишає незабутні сліди, змінюючи життя назавжди. Моя історія війни не виняток.

Я пам'ятаю перші дні, коли світ навколо змінився настільки різко, що здавалося, ніби це просто поганий сон.

Вибухи, погані новини, які важко було сприймати, але ще важче – ігнорувати. Ми з родиною були змушені залишити наш дім. Я не могла зрозуміти, як так сталося, що місце, де я росла і відчувала себе в безпеці, стало зоною небезпеки. Це була одна з найбільших втрат – втратити не лише стіни, а й відчуття захищеності, яке вони давали. Ми поїхали до родичів у інше місто, але почуття розгубленості і втрати не покидало мене. Однак я швидко зрозуміла, що війна – це не тільки про руйнування і втрати, а й про нові можливості - відкрити себе з іншого боку.

Змінився світ, і змінилася я. Там, де раніше був страх, з'явилася рішучість.

Я знайшла багато друзів у новому місті, з якими проводжу весь свій вільний час. Я почала ходити на танці та у школу англійської мови. Це місто поступово для мене стає рідним.

До війни здавалося, що завжди є час для того, щоб відкладати мрії або плани на пізніше. Але з початком війни це відчуття зникло. Зрозуміла, що кожен день має значення, що треба жити тут і зараз, бо завтрашній день може бути непередбачуваним.

Окрім того, я зрозуміла, наскільки важливими є прості речі: спокійний вечір вдома, розмова з близькими, можливість бачити рідних людей у безпеці.

Те, що раніше не помічала або вважала звичним, тепер стало безцінним. Війна навчила мене цінувати кожну мить і кожен зв'язок, бо все може змінитися в один момент. Моя історія ще не завершена, і я не знаю, що чекає на мене попереду. Але одне я точно знаю: війна змінила мене назавжди, і тепер я інша людина — сильніша, рішуча і більш вдячна за кожен прожитий день.

Війна показала мені, що ми здатні на більше, ніж думаємо.

Сили, які здавалися недосяжними, пробудилися в кожному з нас. І хоча ця історія ще не має свого завершення, я вірю, що кінець буде щасливим, і ми знову побачимо мир у наших містах.