З першого дня війни Маріуполь перебував під обстрілами. До виїзду з міста я жила в підвалі. На початку березня вимкнули світло, газ і воду. Від голоду мене рятували запаси продуктів. До мене прийшли також сусіди. Разом ми переживали жахи війни.
Місто залишили на смерть. Не були підготовлені бомбосховища, люди не могли виїхати.
Шістнадцятого березня я виїжджала з міста з сусідами, а навкруги не вщухали обстріли. Зараз я живу в Чернівцях, я чекаю на перемогу та повернення додому.
