Інна Пархоменко разом із сином жили в самому центрі Сум поряд із військовою частиною. Першого ж дня війни Інна вирішила вивозити сина до села Косівщина. Здавалося, там буде безпечніше. Вже за кілька днів стало зрозуміло, що вони опинилися в пастці. Саме з цього села вівся обстріл їхнього рідного міста. 2 тижні вони майже не вибиралися з підвалу. І все ж таки зважилися повернутися до Сум... Цього ж дня по місту було завдано ракетного удару. Загинуло дві родини – знайомі Інни. Тоді вона зрозуміла, треба відвозити дитину від війни… Шлях у безпечне місце був довгим та важким. Їхня колона потрапила під обстріл, далі були нескінченні черги на вокзалах і поїзди в невідомість, але все ж таки їм вдалося вибратися.