Війна координально змінила життя нашої родини. У нашої сім'ї забрали все, що в нас було. І зараз ми не можемо вернутися додому через постійні обстріли міста. Досі ми намагаємося не згадувати пережиті події. Згадуючи їх, дитина відчуває панічні атаки, дуже хоче додому.

Найважчим було зрозуміти та усвідомити початок війни, коли місто було окуповане та прийшлось жити з ворогом. Страх було вийти з дому і не знати, чи повернешся. Коли кожного вечора мимо дому проїзжала техніка. Окупанти ходили зі зброєю і направляли її на тебе. Була нестача медикаментів. Дитина була свідком фільтрації від окупантів.