Я відкладала гроші на море, але замість цього витратила на порятунок від війни. У лютому 2022 року батько хворів. Я відвезла його на операцію до Харкова. Там нас і застали бойові дії. Ми відразу поїхали додому. Я не могла повірити, що почалась війна. Місто було не схожим на себе. Тривоги були постійно. 

Я залишилась без роботи. Довелось виживати. Я сподівалась, що все закінчиться за два тижні. 

Снаряди прилітали біля нашого будинку. Кожного разу діти лякались та ховались за дві стіни. Вони точно знали, як діяти в таких ситуаціях.

Я дивилась на все це, і у мене розривалось серце. Вирішила виїжджати, аби дітям було спокійніше. 

Зараз ми живемо на Черкащині. Колони з машин на дорогах були величезними. Їхали декілька днів. Зараз сподіваємось тільки на мир. Дуже хочемо повернутись додому.