Мені нічого не бракувало, у мене все було. Соледар був дуже гарним містом. Я жила там щасливо. З 2014 року було чутно вибухи, але далеко. У перший день вторгнення все було дуже близько. Я почула вибухати та зрозуміла, що щось не те. 

Соледар довго тримався. Я нікуди не збиралась виїжджати. У місті видавали гуманітарну допомогу. Але настав час, коли все почало зачинятись. Місто почали бомбити з літаків. Це був справній жах. 

Виїхати з міста було складно. Снаряди літали над головою, все було дуже близько. Кожного дня було дуже гучно. З однією сумкою та двома кішками я виїхала з сусідкою. 

Зараз я чекаю тільки миру. Думаю, що війна закінчиться та місто відновлять.