Історії, які ви нам довірили
Я пенсіонерка вже багато років. У мене дві дочки, які живуть окремо. Жила у Маріуполі в Приморському районі.
24 лютого мені зателефонувала дочка із Запоріжжя, сказала, що почалася війна. Я тоді саме робила ремонт, найняла будівельників. Не повірила.
Труднощі розпочались коли розбомбили мій будинок, він повністю згорів. Досі не можу у це повірити. Це була найбільш шокуюча подія. Я у цей час ховалась у підвалі.
У мене не було ні води, ні їжі. Я дуже схудла і стан був жахливий. Коли можна було вийти, ходили до джерел по воду. Зрідка хтось мене годував, хтось приносив якусь їжу.
Спочатку мене відвезли до Мангуша, а через два-три дні я поїхала до Запоріжжя. Зять з дочкою там жили і працювали. Далі я виїхала на Закарпаття.
Мені дуже важко від того, що немає де жити, що я такий жах пережила.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
