"Ми з братиком постійно сидимо в коридорі або бомбосховищі"

Любий Миколайчику!!! Нас звати Діана і Андрюшка. Мені 9 років, а моєму братикові 3. Він зовсім маленький і писати ще не вміє, тому пишу лист за двох. Ми народилися і проживаємо у місті Києві. Але на жаль почалася війна і ми виїхали в Житомирську область в село Вільнянку. Там було добре, але дома краще. Якби тільки не обстрілювали Київ всю Україну, бо нам з братиком страшно і ми постійно сидимо в коридорі або бомбосховищі.

Це дуже складний час для нашої сім'ї і для всіх українців. Але ми сильні і вистоїмо. Я дуже хочу, щоб настав МИР і все було як раніше. Щоб всі люди були щасливі і здорові, щоб не було горя і смерті.

Я вдячна нашим захисникам, що вони нас захищають. Ми вдячні нашій мамі, що нам допомогає у всьому і дуже сильно нас любить.

Моя найбільша мрія – це велосипед і солодощі. Мій Андрюшка дуже любить великі машини, динозаври і також солодощі. І взагалі він ще маленький і радіє всьому.

Дякуємо.

Ми віримо в Диво. Віримо, що мрії збуваються.