"Ми встигли в останній день 30 вересня через Василівку, виїхати в Україну з окупації"

Ми прокинулись від вибухів вдома, з трьома дітками. Найменшій донечці тільки був рік. 23 лютого чоловік закінчив ремонт на кухні. Ми дуже раділи з цього приводу, але 24 лютого відʼїхали у село на 100 км від Нової Каховки, де ми сім місяців винаймали житло, сподівались, що скоро повернемося додому, але згодом прийшлось виїжджати та спасати діток від обстрілів та вибухів, та просто від рашистів. І ми встигли в останній день 30 вересня через Василівку, виїхати в Україну, до прекрасного міста Одеса, де нас дуже приймали гарно та допомогли з усім. Вибухи дуже гучні, лякали дітей. Ракети летіли так низько, що можна було прочитати, що на них написано. Поведінка рашистів, це просто жах.

У дітей жила черепашка Гена, перед виїздом нам прийшлось випустити у річку, бо не змогли б її довезти, дуже прикро що так сталося. Дітки сумують за нею. Був період, коли було дуже все дорого, не можна було купити в достатньої кількості, я в декретній відпустці, а чоловік ходив по хатах, ремонтував людям груби та інше, заробляв, де міг, щоб можна було вижити. Ми живемо разом, та стали ще ріднішими один до одного. Не очікували, що в Одесі такі приємні волонтери, така допомога, що ми були просто в шоку.

Працювала в Укргазбанк до війни, і пішла в декретну відпустку, зараз в Одесі мене прийняв мій рідний банк на таку ж посаду. Я дуже рада, що не потрібно змінювати роботу. В нас є іграшки, які ми вивезли з окупації, які нагадують нам про нашу домівку. Хотіли вивезти з собою наш рідненький український стяг, але дуже боялась, якби його знайшли рашисти. Вони вивертали всі речі, навіть шкільний портфель синочка.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/