Історії, які ви нам довірили
Олекснадр Валерійович вивіз родину з Охтирки вже на другий день після початку війни. В сусідньому селі вони були в теплі і безпеці.
Ми проживаємо в Охтирці. 24 лютого я йшов на роботу, почув вибухи, дійшов до роботи, побув там трохи і ми всі розійшлись по домах. А 25 числа родиною зібралися і поїхали за місто. Діти малі – довелося виїжджати. В мене бабуся ще була жива, 83 роки їй було. Ми її також з собою забирали. Вона, звісно, дуже переживала. Та вже немає її з нами.
Проїхали тихенько - перевіряли наші хлопці на постах. Побутових проблем ми також не мали, тому що були в селі. Їсти було що, хата тепла була - піч топили, з ліками також все добре. Світло, газ, вода також були.
Щоправда була ситуація, яка мене шокувала: я вийшов на город і побачив, як розвертався літак.
Зараз все, як зазвичай. Я працюю. Рідні наші всі поруч. Хто виїжджав, ті всі повернулися. Мріємо, щоб закінчилася війна і було все гаразд.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
