"Ми виїхали, коли у залізничний вокзал влучила ракета"

Ми виїжджали у Сумську область, а тепер повернулися додому - у Краматорськ. Виїхали якраз у той день, коли у залізничний вокзал влучила ракета. Ми живемо неподалік і зрозуміли, що потрібно виїжджати. Було дуже гучно. Дуже налякалися і вирішили виїхати. У Дніпрі у нас є друзі, вони нам допомогли. У Полтаві теж друзі підтримали.

Назад їхали через Харків й Ізюм, там майже усі дороги були закриті, довго добиралися додому по об'їзних шляхах. Нічого, ми приїхали. Тепер ми вдома.

Кожен приліт нас шокує і досі. Буквально у нас сьогодні вночі були два прильоти. Попри це, ми вирішили залишитися вдома.

У нас не ходив транспорт, до роботи було дуже складно добиратися. Я працюю у лікарні, це далеко від мого дому. Більша частина магазинів, банки, пошта були зачинені. Влітку 2022 у нас газу не було, з водою були проблеми. Тепер газ дали більш-менш, у деяких дев'ятиповерхівках і досі його немає. Зараз вимикають світло, а в нас котел працює від електрики: коли немає світла, то зникає тепло. Вдягаємося, а що робити.

Ми живемо всі разом з батьками, вони не виїжджали. Від психологічних проблем рятує робота. Там ці моменти долаю. Мені здається, що війна закінчиться нескоро. Майбутнє бачу без війни. Поки живемо одним днем, але сподіваємося, що все буде добре.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/