Мені 54 роки. Проживала в Запоріжжі.
Перший день зовсім не вірилося, що війна. А вже на другий день якось приходило в голову, що відбулося. В магазинах все скуповували, якась паніка була.
Я навіть не знаю, що було страшніше. Все страшно, але переживала не за себе, а за дітей і онуків.
Ми всі виїхали. Взагалі - вивозили онука. Поїхали в Сумську область, тому що я сама звідти, і в мене сестра тут живе. Зараз ми всі разом.
Ми нормально виїхали. Труднощів не було.
З нервами справляємось по-різному. Зараз весна, вийдемо на город.
Мабуть, війна скінчиться не скоро. Вона йде вже дев’ятий рік, просто нас зачепило тільки зараз. Хочу повернутися в свою квартиру. Мені - якби онукам було гарно, і був мир.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.