«Ми весь час розказували дітям, що потрібно робити у випадку вибуху»

З початком війни мирні мешканці раділи навіть дощу, бо це була вода і для пиття, і для прання, і для вмивання

24 лютого зранку я збиралася на роботу. Був увімкнений телевізор. Володимир Зеленський повідомляв на кожному каналі, що розпочалася війна. Не вірилося... Та через п’ять хвилин надійшло повідомлення у робочу вайбер-групу, що відбулося вторгнення на територію України, й занять сьогодні не буде. До останнього я не вірила, поки не почула вибухи.

В перші дні війни зникло світло та вода. Було холодно. Я живу разом з неповнолітнім сином, тому нас забрав брат, який сам перейшов до брата своєї дружини. Ми разом, трьома родинами, жили в будинку.

Через те, що зникло світло й електроенергія, то всі наші стратегічні запаси продуктів в холодильнику швидко псувалися. Магазини були зачинені. Через деякий час почали відчинятися, та вибір вже був невеликий. Хліб пекли самостійно у газовій духовці. Води також не було. Тому раділи дощу, під час якого можна було навіть помитися і випрати одяг. Коли увімкнули світло, то люди, у яких були колодязі, ділилися водою. Спільними зусиллями готували їжу на всіх.

Коли їхали люди з Маріуполя, ми їх зустрічали, розміщували, годували та надавали посильну допомогу. Один хлопчик сказав: «Я навіть не думав, що люди такі добрі». Було дуже приємно.

У зв’язку з війною нам з сином довелося виїхати в Запоріжжя. Я працюю вчителем у школі. І надалі планую працювати в українській школі в онлайн-режимі.