«Ми сиділи з дітьми у погребі два тижні»

Ми жили у Харкові, були шоковані, що почалася війна. У перший день ми спокійно спали, а потім ми сиділи з дітьми у погребі два тижні. Продуктів у нас було дуже мало. Шостого березня ми виїхали. Спочатку ми поїхали до рідних, а згодом потягом виїхали далі. Було багато людей з тваринами.

Найтяжче мені було, коли я одна з дитиною опинилася за межами України. Дитина постійно плакала, просилась додому. Потім я повернулась додому в Україну, і це було найприємніше, хоча нам було дуже страшно.

Зараз у Харкові залишаються мої рідні, а я в Світлодарську. Донька навчається онлайн, стала дуже нервовою.

Майбутнє бачу в Україні, аби було як раніше.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/