Мені 30 років. Я жила з чоловіком у Харкові, у мікрорайоні Салтівка. 24 лютого ми прокинулися від вибухів. У нашому районі було дуже гучно. Ми відразу зрозуміли, що почалася війна. Півтора місяці просиділи в метро. Там було холодно й вогко, тому ми всі захворіли.
Ми виходили по ліки й продукти, адже аптеки й магазини працювали. Потім волонтери допомагали.
Ми виїжджали на своєму авто. У дорозі потрапили під обстріл. На щастя, не постраждали. Тільки авто пошкодили. Зупинилися в Полтаві, бо це місто недалеко від Харкова і тут тихо. Ми не знайшли постійної роботи. Зрідка буває підробіток.
Хочеться, щоб війна скоріше закінчилася нашою перемогою. Мріємо про мир і безпеку.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.