«Ми могли поїхати з дому, коли почалася війна, але не наважились кинути тварин»

Олена з мамою від початку війни відмовляють собі в усьому, але не припиняють допомагати безхатнім тваринам

Я живу в Харківській області. До війни я працювала, але неофіційно. Ранок, коли розпочалася війна, запам’ятаю на все життя. Стояв такий гуркіт, начебто вибухала земля…

Досі у душі порожнеча. Радості нема, але є віддушина. Я і мама годуємо безхатніх тварин. До війни годувала краще, але зараз роботи нема – виживаємо, як можемо. Мама – пенсіонер-інвалід третьої групи, їй 76 років, а вага – 45 кг. Ціни на продукти – космічні!

Ми могли поїхати з дому, коли почалася війна, але не захотіли кинути тварин, як це зробило багато людей. Ховалися у підвалі під час обстрілів. Щодня та щоночі чуємо приліт ракет та роботу артилерії у Харкові. Я і мама з початку війни схудли кожна на 10 кг. Тварини бояться гучних звуків і теж ховаються. Дуже чекаємо закінчення війни, сподіваємося і віримо у наші ЗСУ.