Історії, які ви нам довірили
Ми з Маріуполя. О п'ятій ранку нас розбудив дзвінок від сина. Сказав, щоб ми виїжджали. Ми виїхали відразу, 24 лютого.
Були черги, неможливо було заправитись у місті. Було дуже багато машин. Їхали ми довго, потрібно було об'їжджати, їхати по об'їзних дорогах.
Син нас спрямував у Львівську область, у Жовкву. Там живуть батьки його друга. Тепер перебуваємо у Києві.
Найважче - це чекати сина з полону.
У Маріуполі наша квартира ціла. Без вікон правда. Там зносять будинки і що чекає на наш дім у майбутньому не знаємо.
Сподіваємось на те, що все буде добре.
Я працюю на старій роботі до січня. Потім потрібно буде щось шукати.
Стрес неможливо подолати. Все дуже складно.
Я думаю, що війна закінчиться Перемогою України, тільки коли це буде не до мене запитання.
Хотілося б бачити своє майбутнє хорошим і щасливим.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
