Часто згадую довоєнне життя. Була стабільність, я працювала в Донецьку. Але потім роботу втратила. Коли з’явився блокпост, і побачили хлопців із автоматами, ми зрозуміли, що щось не те.
Мене дуже засмучує, що я не можу поїхати до мами. Тепер скрізь стоять блокпости, треба їх перетинати або дуже довго їхати через Росію. За часи війни в мене погіршилося здоров’я, я гіпертонік. Усі хвилювання позначилися на самопочутті. Я постійно хвилювалася. Зараз дуже погіршився зір. Після того, що сиділи в підвалі, у мене почало крутити руки й ноги.
Хрещена моєї дитини потрапила під бомбардування та втратила руку. Вона працювала педагогом, а тепер — інвалід. Їй лише 45 років. Руку залишили, але вона не працює.
Я мрію побачити свою матір, щоб не було перепон із пересуванням, щоб ми могли вільно бачитися з рідними людьми.
Коли я втратила роботу, мені допомагав Червоний хрест, давав продукти й господарські товари. Допоміг Фонд Ріната Ахметова. Він дуже допоміг нашим пенсіонерам, бо на той час не всі мали можливість щось купити. То була хороша підтримка.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.