Валентина Олександрівна під час обстрілів Красногорівки не могла нікуди поїхати – чоловік був лежачим, сильно хворіла дочка. Спочатку ховалися в підвал, а потім перестали. Жінка згадує, якою несподіванкою стали перші «Гради», які пролітали над головами. Ніхто не розумів, що робити в цій ситуації та куди бігти.