Це був звичайний робочий день. Вранці як завжди я прокинулася і почала збиратися на роботу, сина до садочка. Включила телевізор і почула, що розпочалася Війна. Я була в повному ступорі, не розуміла взагалі нічого, не хотіла визнати цю подію за дійсне. Розбудила чоловіка, доньку. І повідомила їм новину. Ми прожили вдома ще декілька тижнів, але численні обстріли не давали спокою. Порушився мій психологічний стан. Згодом ми переїхали родиною в безпечне місце.

Нестача води, світла, мобільного зв'язку. Я не спілкувалася тиждень зі своїми рідними - не знала чи живі вони взагалі. Потім через знайомих дізналася, що вони встигли сховатися в підвал та врятувалися. Їхній дім зазнав численних пошкоджень, а вони чудом залишилися живі. Їхня маленька собака стрибнула на східці до підвалу і почала вити не своїм голосом, і вони спустилися за нею. Почалися численні обстріли нашого рідного міста з боку Російської авіації.

Дуже тяжко було вивезти батьків. Кожного дня я молилася за їхнє життя, вірила, що рано чи пізно ми зустрінемося та будемо всі разом. Не зважаючи на перешкоди мені вдалося витягнути батьків зі справжнього пекла. Історію, яку розповів мені тато, вразила мене в самісіньке сердце. Я хочу поділитися з цією подією разом з Вами. Під час численних обстрілів різними бойовими засобами тато врятував життя своєму другові.

Вони стояли курили на вулиці. Почалася небезпека. Батько встиг стрибнути в підвал, а його друга ранило. Він почав стікати кров'ю та  втрачати свідомість. Тато його спустив в підвал, знайшов простинь, розірвав її на шматки, перев'язав друга. Влив йому до горла спирту. Викликав швидку, але вона приїхала після того як закінчилися обстріли. Говорив до нього, рахував з ним пальці на руках, не давав йому втратити свідомість. Медичний персонал сказав, що виконали неймовірне. Вони вкололи укол другу. Забрали його до лікарні. Прооперували, витягнули осколки. Через декілька днів товариш тата одужав. Зателефонував та сказав, що батько ризикував своїм життям ради нього, він йому безмежно вдячний.

Я дуже завдячую неймовірним волонтерам, скільки вони вкладають свої праці, щоб допомогти ВПО гуманітарною допомогою. Побільше їм терпіння та сил в їхній не легкій роботі. На даний момент я мешкаю в двох кімнатах зі своїми рідними. Ми проживаємо  всі разом. Підтримуємо один одного, та чекаємо на Перемогу.

Так, моя звичайна знайома людина, т. Олена, з якою я спілкувалася, підтримувала телефоні розмови. Перша яка зателефонувала мені, та запросила мешкати мою родину до неї додому. Я буду їй вдячна завжди. Надала нам дах над головою. 

В мене є моя улюблена робота. Я її дуже люблю та поважаю. На даний момент я працюю в дистанційному режимі. Дуже хочеться повернутися в наше місто, працювати на улюбленій роботі разом зі своїми колегами. 

Є блокнот. Я в ньому прописала цей жахливий день початку вторгнення Російської агресії на нашу рідну Україну. Всі події, які я пережила - я прописали в нього.