Я зі Слов’янська. Перед війною поховала сина та чоловіка, залишилась одна. Живу під обстрілами. Доглядала паралізовану сестру. Нещодавно померла і вона. 

Перші місяці війни не було газу. Не працювали магазини та аптеки. Людям допомагали волонтери. Низький їм уклін. 

У мене добрі сусіди, вони мене підтримують. Морально мені дуже важко. Я намагаюсь працювати по дому, аби заспокоїтись. Сподіваюсь, що скоро настане мир. Потрібно закінчувати цю кляту війну. Наші діти заслуговують на нормальне життя.