Після окупації села не біло води та світла. У мене корівки, - довелось носили багато води з колодязя. Важко було. Мені страшно було ходити по селу та пасти корів. Росіяни їздили полями, я не знала, що в них в голові. Думала, мене розчавлять танками. Літаки літали над селом. Було страшно, але я не могла виїхати та залишити худобу. Я була рада, коли прийшли ЗСУ. Завдяки цьому тримаюсь під час війни. Мій син зараз на війні, чекаю його кожного дня. Сподіваюсь, що все буде добре. Тільки на це себе налаштовую.