Я не можу виїхати зі Слов’янська, бо у мене старенька мати, не можу її покинути.  З першого дня війни я чую вибухи, буває дуже страшно спати вночі, боюсь, що прилетить. У місті багато загиблих людей, це дуже тяжко.

Декілька місяців у місті не було води та газу. Не працювали магазини та аптеки. Але потім все налагодилось. 

Я відчуваю, що у мене почалася депресія. Дуже чекаю на завершення війни, бо всі українці вже дуже стомились.