Війна мене застала в Краматорську. Перший день для мене був важким. Росіяни почали бомбити аеродром. Я була вдома, чула вибухи, мені було дуже страшно. Потім обстріли стали буденністю. Ракета прилетіла на вокзал, де загинуло багато людей. Все місто було шоковане. 

Я виїжджала з Краматорська. Рік прожила в евакуації і повернулась. У моєму віці важко жити на чужині. 

Найбільше мене шокувало, що гине багато людей. Ніхто не знає, що буде далі. Мені шкода молодь. Багато хлопців поранено, хтось зараз вже має інвалідність. 

Щодня сподіваюсь на мир. Лише так можна залишитись у здоровому глузді.