У перші дні війни я не спала: постійно сиділа у ванній кімнаті, боялась загинути від прильотів снарядів. Я дуже нервувала майже постійно, бо у моєму віці важко контролювати емоції. Нікуди не виїжджала, бо немає грошей. 

У Дніпрі багато руйнувань. Мені шкода людей, які загинули під завалами від прильотів російських ракет. 

Від страшних подій мене відволікає спілкування з сусідами, також мене заспокоюють мої кішки. Зараз чекаю на мир. Хочу кращого майбутнього для українських дітей.