У перший день війни я почув вибухи. Снаряди прилітають до міста. Люди почали виїжджати з міста, а в магазинах і аптеках були величезні черги. Я декілька годин простояв, аби придбати ліки. 

Я виїжджав з Дружківки з дружиною. Вона хворіла та померла на чужині. Я вирішив повернутись додому. Без дружини мені дуже самотньо. Моя донька виїхала.

Я сам ходжу по магазинах, готую їсти. Все роблю сам у вісімдесят чотири роки. 

Мене шокує,  що продовжують гинути люди. Це дуже страшно. Війна – це погано. Нікому не потрібні такі жертви. Я дуже хочу, аби настав мир. Бажаю всім людям щастя та добра.