У перший день війни я почула вибухи. Я не злякалась, але розуміла, що треба виїжджати. В чому була, в тому і сіла у машину. Головним для мене було вивезти дітей. Затори були величезні, том у їхали у село ми довго. Зараз я в Миколаєві, повернулась на роботу. Я працюю на місцевому транспорті. Працюю заради міста. Родина залишається в селі. Мені прикро бачити зруйнований Миколаїв.

Прикро, що загинуло багато людей. 

Зараз у Миколаєві є проблеми з водою. Питну воду возять як гуманітарну допомогу. Я сподіваюсь, що тяжкі часи скоро закінчаться і настане мир.