Новікова Софія Сергіївна, 17 років, Заклад освіти ЗНВК№13 9 клас, М.Запоріжжя

Есе "Один день"

Доброго дня, мене звати Софія, і сьогодні я хочу розповісти про "Один день" війни. Я розберу такі питання: 1. "Коли я усвідомила , що прийшла війна." 2. "Що означав цей день для мене   та родини" 3."Як я зрозуміла, що почалася війна і люди зіткнулися з новою реальністю?" 4."Що означає мир для мене сьогодні?"

Оці всі  питання я хочу розібрати та розповісти вам. Я не збираюся казати  неправду, а лише правду.

Усе почалося восени 2014 року, коли Росія відібрала Крим. Я тільки перейшла до другого класу.  Коли я зібралася виходити до школи, то почула, як мама покликала тата та розповіла, що вона прочитала у Фейсбуці, про те, що Росія відібрала Крим, і сутичка відбулася у Донецькій області. Я, насправді, не звернула на це увагу, бо була маленькою, і для мене війна була далеко і моєму життю нічого не загрожувало. Але через деякий час, мама каже що війна набирає оберти і тоді мені стало лячно.

І потім після цих слів, майже кожну ніч, мені почали снитися нічні жахіття. Ось один з них "Я зі своїм молодшим братом сидимо вдома і плачемо, тому що війна дісталася і до нас. Ми плачемо і не можемо нічого зробити, бо знову чуємо нескінченний гул сирени. Аж раптом в наш будинок потрапив снаряд і миттєво вибухнув. Я прокинулась на вулиці уся в ранах та крові. Будинок, у якому я була секунду назад, перетворився на руїни. Я гукала брата, але марно, бо глибоко в душі знала, що він тепер у кращому світі." 

Але мій сон вам, напевно, здасться не страшним.  Але коли ви почуєте розповіді від дітей, які живуть або жили у Донецькій та Луганських областях, які втратили своїх близьких їм людей… Вони розкажуть вам про жахіття, які бачили, от тоді вам стане по справжньому страшно. 

Ну а зрозуміла я про війну, коли мій хрещений-дядько взяв участь в АТО. А провернувшись звідти, то розповів про жахіття, які бачив. Він розповів про війну , про міни, яких дуже багато в землі,  і людей, які загинули від них. Він брав участь в АТО двічі, а другий раз історії були страшніші за перші. Коли я їх слухала, моє серце завмирало від жахів.

Війна повністю змінила мою сім'ю. Наприклад я стала більш емоційною. Брат ще не розуміє, що таке війна. Мама стала більш серйозною, бо війна дуже близько - всього триста кілометрів, тато став стурбованішим, бо працює по всьому місту, і якщо щось трапиться, то він не встигне приїхати до нас. Із-за страху перед війною ми цінимо кожен момент, проведений разом.

Люди живуть лиш раз на цій планаті. На мою думку, люди давно зіткнулися з новою реальністю, але помічати її не хочуть. Мир, який я собі уявляла, не такий, яким я його бачу зараз. Для когось війна це біль, стражданя та втрата близьких тобі людей. А для когось вона - просто гроші. І це страшно, бо хтось плаче, що втратив близьку йому людину, а хтось плаче, що в нього не має iPhone.

На мою думку, краще розказано про війну в пісні "Меч Арея" групи Тінь Сонця. Ось уривки з пісні "Гимне небо і тремтить земля", "І ось знаряддя вже готове. Відблиснув меч в люстрах небес." Ще я десь почула таку фразу: «Якщо не буде народу, то і не буде країни". Я її розумію так: "Якщо не буде українців, то і зникне сама Україна". Усе залежить від кожного з нас, а особливо від тебе, і тільки від тебе. На сьогоднішній день я не можу сказати, що в Україні є мир. Я ніколи не бачила війни, завдяки нашим захисникам.

Люди, дорогі люди, якщо ви хочете змінити світ на краще, почніть з себе. Не повторюйте помилок минулих років.

Сподіваюсь ви зробили висновки.

До побачення!