Я жила в Селідовому. Перший день війни для мене був страшний. Місто почали обстрілювати. У жовтні росіяни почали штурми. Не було води, світла і газу. Не вистачало ліків та продуктів. З родиною я виїхала до Запоріжжя. Дорога була важкою та небезпечною. 

Мій зять захищав країну. Зараз він зник безвісти. Донька залишилась без батька. У Запоріжжі постійно прилітають ракети. Люди продовжують гинути. Я сподіваюсь на перемогу та на те, що все буде добре.