Задорожня Вікторія, 11 клас, Петропавлівський ліцей № 2

Вчитель, що надихнув на написання есе - Білошапка Лариса Володимирівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Стрес, тяжкі переживання, потрясіння - лише такі емоції я отримала від 24 лютого 2022 року. Згадуючи той страшний ранок, мене досі кидає в мурахи. Інколи здається, що в моєму серці назавжди залишиться схвильований погляд батьків, які, кваплячись, збирали найнеобхідніші речі та документи. Але ми залишились вдома. Я була в своєму рідному селищі в період відключення світла, дистанційного навчання, постійних моторошних повітряних тривог та відсутності звʼязку. Те, що почалась повномасштабна війна я зрозуміла не одразу.

Напевно, як і в кожного українця, в моєму серці сховалась надія, що ці трагічні події закінчаться дуже швидко. Але, нажаль, ми помилялися.

З тремтінням душі згадую, як вперше плела разом з рідним братом та його друзями маскувальну сітку для наших захисників. Мені хотілось допомогти, внести свою частинку до перемоги. А потім збирала речі, які мені не потрібні, для людей, що були вимушені залишити свої домівки та тікати, шукаючи безпеки. Скільки ж пакунків з їжею ми віднесли волонтерам за ці два роки. Просування зборів, донати, участь в ярмарках, волонтерство, підтримка. Все це -  реалії нашого життя. З того моменту ми обʼєдналися. Не тільки моя родина, а й всі люди нашої країни.

Важко уявити, як багато зробили наші жителі. Лише зараз я розумію, наскільки дружня в нас держава. Я пишаюсь тим, що живу в нездоланній, потужній Україні!

Більше 2 років на території нашої держави проливається кров. Тисячі людей, які боролися за нашу незалежність героїчно загинули. Мільйони громадян поїхали в пошуках житла, яке забрала в них війна. Руїни на місцях будинків, парків, краєвидів України. Величезна кількість полонених, що не мають можливості побачити своїх рідних. Біль, страждання, сльози.  

З часом масштаби цієї війни залишаться в історії людства, а рани затягнуться. Але біль в душі залишиться назавжди.

В пам’яті будуть звуки сирен та постріли. Перед очима – уламки ракет, зруйновані будівлі, військова техніка. Я дуже сподіваюсь, що через деякий час я зможу побачити яскраву, вільну країну – Україну!