Я працюю вчителькою. Коли виникла загроза зникнення світла, виїжджала з міста. Потім повернулась, коли ситуація стала більш-менш стабільною. Зараз я працюю дистанційно. Обстріли в місті продовжуються. Мене шокує жорстоке відношення до нас з боку росіян: гинуть люди, діти, а їм байдуже. Окупанти продовжують нас атакувати з неба та землі. Мені дуже шкода всіх, хто переживає втрату рідних та близьких.

Щодня читаю новини та хвилююсь за українців. Я живу одним днем. Радію кожного разу, коли день минає без обстрілів. Мої рідні зараз поряд зі мною. Я чекаю лише на завершення війни. Дуже хочу миру та спокою для всієї України, щоб повернулись учні, та я їх навчала в рідній школі.