Слов’янськ – це досить маленьке місто, в якому мені приємно перебувати. Я не хочу від нього віддалятися кудись. Так, мені довелося виїхати з міста, оскільки почалася війна. Ми зі сім’єю зібрали сумки та поїхали на море. Вже не пам’ятаю, скільки ми були, може, місяць, а може, три місяці.
Війна – це коли стріляють, вибухають міни, їздять танки, коли сильно голосно, страшно. Мені було п’ять років. Я не знаю. Мені батьки пояснювали, що так, почалася війна, але я ще дитина і не сильно те розуміла, що це таке, що це серйозно чи це тимчасово.
Мене робить щасливою те, що я живу, у мене є рідні, близькі, які підтримують, люблять, є друзі, з якими я дружу.
.png "«Досі хліб привозять двічі на тиждень»")
%20%E2%80%93%20%D0%BA%D0%BE%D0%BF%D1%96%D1%8F.png "«Дитина сильно злякалася, і ми поїхали»")
